Подивилася про мара Маріуполя.

Ну що вам сказати?
Двозначне ставлення до мера та ситуації з Маріуполем під його керівництвом.
А ще я дивилася інтерв'ю про полк АЗОВ, який теж розповідав, про те, яким чином влада допомагала та як відбувалися події з обороною міста та підготовкою до оборони.
Я точно знаю, що проросійські політичні сили не вірили, що буде саме так, вони наївні, думали, що зможуть бути на двох стільцях одночасно. Що прийдуть росіяни, вони будуть на своїх місцях, а не прийдуть то українська влада їх призначила, а точніше вони за гроші туди потрапили заради грошей у більшості своїй. Але реальність така, що росіяни не жаліють нікого ні своїх, ні тим більше чужих, а Маріупольці для них зрадники, що не перейшли на сторону гіркіна та здалися українській владі та жили щасливіше за Донецьк, який поруч. Зараз він вже думає по іншому, бо побачив, яке зло несе росія та її політика, але чи не пізно порозумнішав?
Виправдовувати себе можна, що я постраждав та постраждали мої рідні та близькі люди, але це не виправдання того, що вже сталося та відбулося, й чому? Бо ти теж сліпим був, та не хотів усвідомлювати страшного, думав, що цього ніколи не станеться, а мене влада не попереджала, я ж білий і пухнастий, і невинний, бо нічого не знав та не здогадувався.