Київ помаленьку українізовується і, здається, скоро втре носа Львову.
Спонтанно вирішили з сином піти в кіно. Прогуглили. Найближчий сеанс в Космополіті. Заскакуємо – і тут я стогну:
- О ні! Я забула, що це українофобське місце. Київські мовні активісти знають цей кінотеатр, як облуплений. Давно тут не була, зовсім забула. Зараз почнуть мені виносити мозок.
Зітхаю. Приречено підходжу до каси.
- Здравствуйтє, – касирка.
- Добрий день! А у вас серед трьох касирів який може обслужити українською?
- Я можу, – каже та сама касирка, – і далі щебече до мене солов'їною (привіт МОНу).
Здивована, дякую. Ідемо по попкорн.
- Здравствуйтє, – каже продавчиня.
- Добрий день, мені колу, але прошу, позвіть когось, щоб мене українською обслужив.
- Я можу! – і далі щебече до нас солов'їною (привіт МОНу).
Знову здивована. Дякую. Піднімаємося поверхом вище в залу.
- Добрий день! – Каже хлопець на вході. – Окуляри треба?
- Слухайте, ви мене просто вразили.
- Чим?
- Що розмовляєте українською. Сьогодні всі зі мною розмовляли українською! Дякую!
- Не розумію, а що вас так дивує? – дивиться мені у слід хлопець.
Знав би він, скільки ми тут скарг написали з активістами. Пам'ятаєте, друзі?
Ну, Львове, готуйся. Буде тобі скоро батл ))
Джерело: Лариса Ніцой
Hello,
We have contacted you on your Twitter to verify the authorship of your Steemit blog but we have received no response yet. We would be grateful if you could, please respond to us via Twitter.
Please note I am a volunteer that works to ensure that plagiarised content does not get rewarded. I have no way to remove any content from steemit.com.
Thank you
Hello,