Роздуми про ситуацію.

Зараз багато різної інформації про фейки та російські наративи стосовно тих чи інших подій у війні в українській реальності, але багато речей не сходиться після логічного аналізу та інформаційних повідомлень тих людей, що безпосередньо на фронті та бачать ситуацію з середини. Шкода чути від офіційних представників та повідомлення від офісу президента про те, що то російські наративи. Як можна називати російськими наративами повідомлення та критику тих хто на передньому плані та воює з ворогом з 2014 року, а коли ця людина вказує на прорахунки в організації процесу та може бездіяльності чи недбалості, його понижують й відсторонюють від високої посади. Військовий командир, який отримував неякісно навчених бійців втрачав їх у бою, й розумів, що це чиїсь сини та батьки, яких погано навчили за короткий термін, а тепер він несе за них відповідальність, бо має честь офіцера. Замовчувати таке можна, якщо ситуація змінюється та помилки виправляються, але якщо ні, то треба кричати про це у всі можливі рупори інформаційні. Крикнув, отримав за це покарання, бо не можна говорити погане, про хорошу владу, яка робить помилки й прорахунки.
Найцікавіше бачити виправдання тих у кого на голові шапка горить, а саме офісу президента, який у війні далеко не з 2014 року, та не готувався до війни з 2019, а навпаки.