7-Day Wayback Music Challenge - Shape of despair

Day 5

Shape of Despair - Angels Of Distress

And we lets continue. There were still three days left for the cheat, which I was invited to by @twolittlebirds. And it's time to pull out all the horrible things that lie deep in the subconscious. Much has not gotten, but I wanted to. Therefore, it's better than the best for yourself.
So today funeral doom / Shape of despair / and their "Angels Of Distress"
I enrolled in the first course at the university, came to the first lecture. A bunch of knives in Turkish jeans and sparts, villagers who want higher education, and a speak through one "tip" and "caro" (village stupid dialect). In the players there is something "hands on the wind" (primitive moscove pop-music), pardon my lord. And these people claim that they are the future intelligentsia. But a dude sat down in front of me, whose hair length clearly indicated that he was "nefar" (rocker). In 5 minutes we became better friends. And now at the beginning of the conversation "So you listen" - "Oh, I listen to the doom" - "Aw".
Then it turned out that my friend loves long desires a la Satriana, and all sorts of Sepultura (which, of course, is also very good, but ...) but the fact is that on the second day of study at the university, he brought me a scratched, painted rewritten cassette with Shape of despair / In the satire of the cassette it seemed that he was clutching the film and she stretches ... this motivich, he is simple, gradually a violin begins to hang on him, and pulling something melancholy depressive, but the motive is, he is growing, the guitars are already appearing and somewhere far away he picks up the vocalist, with the wake grows and you do not notice yourself as in 5 minutes you start to swing in yes, the whole body, all organs, your heart, kidney liver. Everyone is struggling at this slow pace and you are not the same, as well as part of this motive ... and here deeply as the culmination of shooting your own male deaf, uterine cloth, it tears you all together with the song. Since then, you can not get out of the charm of doom metal. You're his slave. And as far as the weather is overcast and rain, I have to listen to this song and throb in the beat of her gloom. That tape lost some time in the sands of time. And the composition remained with me and does not let go of his sticky hands for more than fifteen years. Perhaps in this haplessness and there is happiness.

І будемо нарощувати. Лишилося ще три дні челенджу, в який мене запросили @twolittlebirds. І пора вже повитягувати всі жахливі речі, які глибюоко сидять на підсвідомості. Багато чого не потрапило, а хотілося. Тому краще з кращого для самого себе.
Тому сьогодні funeral doom/ Shape of despair/ і їхні “Angels Of Distress”
Поступив я на перший курс в універ, прийшов на першу лекцію. Купа жлобів в турецьких джинсах і спартівніках, селюків, які хочуть вищу освіту, і базар через один «тіпа» і «карочє». В плеєрах якісь там «рукі ввєрх», прости господи. І ці люди претендують на те, що вони майбутня інтелігенція. Але переді мною сів чувак, довжина волосся якого чітко вказувала на те, що він «нєфар». Вже за 5 хвилин ми стали кращими друзями. І от вже на початку розмови «Так що ти слухаєш» - «О, я слухаю дум» - «Ухти».
Потім виявилося, що мій друг більше любить довгі запили а-ля Сатріяні, і всякі Sepultura (що звичайно теж навіть дуже непогано, але…) але справа в тому, що на другйи день навчання в університеті він приніс мені зачовгану, засмальцовану переписану касету з Shape of despair/ В сатрому касетнику здавалося, що він зажовує плівку і вона тягнеться… оцей мотивчик, він простенький, потроху на нього починає навішуватися скрипка, і тягнути щось своє меланхолійно депресивне, але мотив є, він наростає, вже появляються гітари і десь далеко його підхоплює вокалістка, звук наростає і ти сам не помічаєш як за 5 хвилин починаєш хитатися в так, всім тілом, всіма органами, твоє серце, печінка нирки. Все б’ється в цьому повільному темпі і ти вже не ти, а також частина цього мотиву … і тут глибоко як кульмінація вистрілює власне чоловічий глухий утробний гроул, він роздирає тебе всього разом з піснею. З того часу ти не можеш видертися з чарів doom metal. Ти його раб. І досі коли надворі пасмурно і дощ, я мушу переслухувати цю композицію і хитатися в такт її похмурості. Та касета десь загубилася в пісках часу. А композиція залишилася зі мною і не відпускає своїми липкими мацаками вже більше п’ятнадцяти років. Мабуть в цій неквапливості і є щастя.

Come closer for myself...
And let your angels fly away.
As I am forgiven by them...
Mine angels

I nominate @frakeer (but im a democrat! - so if you doesnt want -I can not force you 😈 )

The rules:

Choose one song from your high-school/college years.
Write a few words about who made you listen to this song for the first time, what this song means to you (Was it a breakup song? You blasted it at 100% on your audio system when you were partying with your friends?) whatever you want.
Write your text while listening to the song. As soon as the song ends, wrap up what you where writing and submit it.
Do this for 7 days in a row if you get nominated
Mention one person who should do this on each day.
Tag it with #musicwaybackchallenge and include these rules at the bottom of your post