Мій нелюбимий ставок потрошку почав себе виправдовувати. Правда, я давно перестала туди ходити. Змирилася з тим, що треба забути про нормальну риболовлю командою, коли ми з чоловіком тільки разом могли управлятися з трофейними екземплярами хижої риби. Бо її ми шукали та ловили з човна, на великих водосховищах. А тут без командного духу в човні немає на що розраховувати. Бо треба вміти і місце рибне знайти, і правильно човен виставити, якір так як треба кинути, і спінінги не переламати на закидах удвох у обмеженій човном площі. А потім треба вміти елементарно взяти рибу в підсак, чи втягнути величезного сома за нижню щелепу в човен. Багато чого треба розуміти з півслова, з одного лише виразу очей. Але це все не стосується риболовлі на ставку... на жаль. Та ще й риба тут не ловиться, або ми не вміємо її ловити, або й не дуже хочемо тих коропів чи карасів комбікормових їсти.
І от чоловік нарешті пішов кілька разів на ставок тільки із спінінгом і воблерами, тобто - тільки на хижака. Не сидіти над закинутими черв'ячками безнадійно, а ходити берегами, в пошуках щуки чи окуня. Правда, я і цю забаву вважала безнадійною. Але мої переконання вмить розбилися об спійману одну, потім ще і ще кілька, щуку. І не витримало моє серще такого стресу.
Пішла і я покидати спінінг.
Правда, на цей раз щука не клювала. Недарма в нашій місцевості не беруть дівчат чи жінок на риболовлю. Кажуть, - не пощастить.🤣
Побачимо. Поки не стане крига, я - на щуку. Правда, тільки по вихідних. Дурнуваті порядки нелюбимих орендарів нашого нелюбимого ставка...
