Цікаво працює душевна рівновага - в Україні та сама трава, дерева, небо, поля і горизонти. Такі ж як в Чехії, але чеські - не заколисують. Вони не проникають всередину своїм буттям а просто стоять на місці та гойдаються в своєму ритмі. Живуть своїм життям, ігнорують мене. А українська природа це моє продовження - моє тіло плавно переходить у пейзаж, все, що хитається та мерехтить у ньому - відчувається як пульс під шкірою.
Рух сонця відображається в голові дзеркально, я постійно чую його траєкторію - широку стежку навколо голови, як уквітчану стрічку. Свіже листя дихає світлом і я дихаю з ним, і мої легені зелені. Наступаю на хробака і відчуваю біль. Дощ крапле і приносить тиху задуму.