Для того, щоб почати рятівну хімію, потрібно було уточнити діагноз -- завідуючий онкології ЖКТ в Інституті раку побачив на знімку, що пухлина переходить з одного органу в інший, і не можна призначати препарат, не розуміючи, який із органів справді був першим (бо там різна природа пухлини).
Чекати на повторну біопсію потрібно було 10 днів, а це неймовірно довго при третій стадії. Було страшно, хотілося якось пришвидшити процес. Я пішла в лабораторію через тиждень і попросила, раптом є можливість зробити швидше - пояснила причину. І сталося диво - вони безкоштовно і спокійно зробили аналіз швидше, і віддали мені його на наступний ранок. Діагноз підтвердився, але треба було знайти спосіб почати лікування раніше, ніж наша черга (а вона була за місяць).
В Інституті не було можливості пришвидшити чергу, адже всі люди перед нами такі самі як ми -- теж потребують термінового лікування. Ми записалися на "через місяць", щоб хоч якийсь параметр був точний, але пішли шукати варіанти. Перебрали приватні клініки, де є променева терапія (а вона повинна йти паралельно із хімією, яку, в принципі, роблять кругом). Мама з татом дивилися відгуки на клініки, порівнювали. Я продзвонювала їх і розпитувала. Ходила в Інститут Шалімова -- на променевий апарат ще немає ліцензії, бо він новий, в Обласну лікарню -- променеві апарати постійно ламаються, і черга відсувається. В приватних клініках -- дуже дорого, хоча ми й назбирали потрібну суму. В інших містах -- такі самі черги.
Прийшла на допомогу подруга-лікарка, яка запропонувала авантюру -- робити опромінення окремо від всіх інших процедур в Охматдиті, адже апарат у них для дітей і дорослих той самий. Єдине, що потрібно було узгодити -- це відповідальність за наслідки, якщо щось піде не так. Було страшно, я сточла попід кабінетами в Інституті, дивлячись з надією на онколога, що вони підпишуть дозвіл. І вони підписали!
Далі буде)
In order to start life-saving chemotherapy, it was necessary to clarify the diagnosis - the head of gastrointestinal oncology at the Cancer Institute saw on the picture that the tumor was moving from one organ to another, and it was impossible to prescribe the drug without understanding which of the organs was really the first (because there is a different nature of the tumor).
It was necessary to wait 10 days for a repeat biopsy, which is incredibly long for the third stage. It was scary, I wanted to somehow speed up the process. I went to the laboratory a week later and asked,if there is an opportunity to do it faster - I explained the reason. And a miracle happened - they did the analysis faster for free, and gave it to me the next morning. The diagnosis was confirmed, but we had to find a way to start treatment earlier than our turn (which was in a month).
At the Institute, there was no way to speed up the queue, because all the people in front of us are the same as us - they also need urgent treatment. We signed up for "in a month" so that at least some parameter was accurate, but we went to look for options. We went through private clinics where radiation therapy is available (and it must go in parallel with chemistry, which, in principle, is done everywhere). Mom and dad looked at reviews of clinics, compared. I called everywhere. I went to the Shalimov Institute - there is no license for the radiactive theraphy machine yet, because it is new, to the Regional Hospital - the machines are constantly breaking, and the queue is pushed back. In private clinics, it is very expensive, although we collected the required amount. The queues are the same in other cities.
A friend, a doctor, came to the rescue and suggested an adventure - to do irradiation separately from all other procedures in Okhmatdyt, because they have the same apparatus for children and adults. The only thing that needed to be agreed upon was responsibility for the consequences if something goes wrong. It was scary, I crouched under the offices at the Institute, looking at the oncologist with the hope that they would sign the permit. And they signed!
To be continued)
Дуже дякую!