Знайшла в батьків у своїх архівах ці маленькі ткані зразки. З художньої школи в мене є дитяча маленька рамка для ткання, яку зробив тато. Пізніше я дізналася (і на досвіді перевірила), що подібні рамки можна робити з чого завгодно і будь-якої форми, але в дитинстві для мене то були чари авторитетні. Нам показували як переплітати нитки основи та утоку, як набирати полотно.
Згодом ця практика забулася і пішла десь в глибину підсвідомості, звідки протягом життя виринала пару разів і кликала спробувати нові малюнки. Звісно, в час такого релаксу мені не хотілось обтяжувати себе схемами і серйозними інструкціями. Так я просто брала нитку і ткала що прийдеться, перевіряючи куди піде орнамент сам по собі.
Так от вийшли ці полотна, дивні, примітивні та в міру хаотичні. І вони тепер мене завжди заманюють продовжувати, бо далі точно повинні початися чудеса абстракції. Звісно, треба на це робити більші рамки та ні в чому собі не відмовляти)
