Привіт усім!
25 листопада наша країна вшановує пам’ять тих, хто безневинно загинув, не переживши страшного Голодомору 1932-1933 років. До Дня пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій .
Навіть через 90 років жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі українського народу. Історія людства не знала такого випадку, коли керівники держави нищили голодом свій народ. Досі не віриться, що тут – у житниці України – раптово зник хліб, люди залишились без зернини. Смерть чекала на шляхах, на полях, в хатах.
Здавалось, кістлява рука вдень і вночі не випускала своєї кривавої коси. Лише в ХХ столітті червона Москва запланувала і винищила до 9 млн. українців. Ці факти поза логікою земного буття і духовної моралі. Від спогадів очевидців наші душі охоплюють спазми болю і навертаються на очі сльози .
Гуртківці також виявили небайдуже ставлення до національної трагедії. Вони вшанували пам’ять загиблих у важкі роки Голодомору хвилиною мовчання і засвітили свічку пам’яті. Вогник скорботи й печалі спалахнув в серці кожної дитини, символізуючи те, що пам’ять про загиблих від голоду співвітчизників залишиться в них на довгі роки.
Таких вогників в цей день по всій країні має бути якнайбільше. Вони потрібні для кожного з нас, бо це – світло очищення задля нашого майбутнього. Громадяни України повинні пам’ятати про цю чорну сторінку нашої історії, розповідати про те, що тоді відбувалося, своїм дітям і робити все, щоб це більше ніколи не повторилося.
Так, треба пам’ятати, бо забуття прирікає на очерствіння душі, втрату історичної пам’яті, моральних норм співжиття.