Хотілося б мені писати про красу карпат, на вершинах яких зараз відкривається такий неймовінрий краєвид, що аж дух захоплює, адже саме зараз там з вершин видно карпатське "море", це коли небо з хмарами наче опустилося на землю, а вершини видніються як айсберги, не передати словами, тільки дивитись і любуватись.
Або хотілось б писати про тишу норвезьких фьордів, від величі яких ти відчуваєш себе такою піщинкою у цілому всесвіті, що якось мимоволі хочеться вдихати і вдихаии на повні груди, дивуючись такій красі. Та на жаль, пишу про ось таке, яке ви бачите на цьому фото. І на жаль, по всій нашій країні цього багато, дуже багато, а сьогодні особливо багато. Адже якби до цього ще й доєднати карту польоту тих ракет, то дух перехоплює від жаху.
Сьогодні усі знову налякались, дуже налякались. Адже з такою кількістю ракет і шахедів і всякої там хитромудрої срані було захищено, що навіть найтолковішому ППОшнику не під силу буоо здолати усе. Тому без влучань не обійшлось. Знову купи сміття з будинків, вибиті вікна, двері, купа переляку, плачу. Навіть страшно сказати, що відбувалося по всій країні і з якими наслідками. Та ми сьогодні засинаємо в темряві і холоді. Надія не покидає на якнайшвидше закінчення цього пекла...