Зайшла привітатись...
Нема сили писати зовсім. Думки не тримаються купи, хвороба якась дивна. Хоча чому дивна, нормальна. Поки сиджу вдома, то все ок. Вчора терміново поїхала в клініку з маминим котом і знов повернулась у стані зомбі.
Робити не хочеться нічого... Мушу годувати "худобу" і прибирати лотки, все решту вже опціонально. Гарячий чай трохи підтримує... Їсти мені взагалі ліньки по життю. Згадую одного цікавого хлопця, який тут був на Hive, він розповідав про інтервальне голодування... Так от, він їсть упродовж 2 годин на добу і 22 голодує (хоча як я розумію найпростіший рівень — це 8 годин їжі і 16 голодування). Для мене тоді це була якась фантастика. Але несвідомо за останній рік я почала теж це практикувати. Ех, жаль що хлопець зник з блогу.
У клініці багато прикольних штук в інтер'єрі, зокрема гірлянди з... пляшечками від вакцини.
Заздрю людям, в яких у стрічці одягнена ялинка мерехтить.
Торік ялинки в мене не було.
А два роки тому я їх одягнула... 13 січня:) Самій цікаво, як буде тепер.
А поки що ніяк. Колись були такі часи, що можна було хворіти і в той же час кудись йти, працювати.Старість не радість, одним словом.
(А тим часом накопичуються справи... Як потім наздогнати їх...).
Я знаю, яке фото би пасувало до цих слів. Натюрморт з чаєм, мандаринами, цукерками.... Але наразі є тільки коти:) "Волохаті мандарини".
Цей спить майже круголодобово. Але умудряється задиратись до котів, битись. І мітити територію... Треба нам до лікаря, а я не можу... Отакі пироги...