Despite the war, part of Ukraine is preparing for the holidays... My city is already in holiday lights and decorated Christmas trees. So far, I, being a very slow person, cannot get used to the transition to the new calendar and the fact that Christmas is already at the end of December...
The holiday period begins on December 6, namely from the wonderful holiday of St. Nicholas, when it is customary to give gifts to both adults and especially children. Children should have some joy. The feeling of a holiday. And adults too. It is unrealistic to live in constant tension.
Незважаючи на війну, частина України, готується до свят... Моє місто вже у святкових вогнях та прикрашених ялинках. Поки що я, будучи дуже повільною людиною, не можу звикнути до переходу на новий календар і до того, що Різдво вже наприкінці грудня...
Починається святковий період від 6 грудня, а саме від чудового свята Миколая, коли прийнято дарувати подарунки і дорослим, і особливо дітям. Діти повинні мати якісь радощі... Відчуття свята. Та і дорослі теж. Нереально жити у постійній напрузі.
So, it's time for me to decorate the Christmas tree in the village, to brighten up the gray landscape a little... The only question is how to do it so that the cats don't turn it over and eat the decorations, that's my phobia. It's possible just hanging it on the ceiling.
To be honest, the thought of decorating the Christmas tree already gives me some minimal mood improvement. And I'm grabbing at it like a straw, because there's been so much sadness lately...
I also got a new good habit, drinking coffee in the morning (though my "morning" comes around 12:00), looking out the window. In Kuzya's company. He also likes looking out the window more than walking in cold weather.
The essence of this action is to put the phone aside, not get stuck in the feed, be "here and now". I'm unlikely to surprise anyone with such a ritual, but I recommend joining in:) It's important to have a little time for yourself and to observe reality...
Отож, час і мені прикрасити ялинку в селі, щоб трохи розмалювати сірий пейзаж... От тільки питання, як це зробити, щоб коти не перевернути та не з'їли "дощик", це моя фобія... Це дійсно хіба що до стелі чіпляти. Ну і вуличну красуню теж можна прикрасити.
Якщо чесно, думки про прикрашання ялинки уже дарують якесь мінімальне покращення настрою. І хапаюсь за це як за соломинку, бо стільки смутку останнім часом...
Також у мене з'явилася нова гарна звичка, пити каву вранці (правда мій ранок десь о 12.00 настає), дивлячись за вікно. У компанії Кузі, він як і я любить дивитися у вікно більше, ніж гуляти в холодну погоду.
Суть цього дійства — відкласти телефон в сторону, не залипати у стрічці, бути "тут і тепер". Навряд чи я когось здивую таким ритуалом, але рекомендую приєднатися:) Це важливо мати трошки часу для себе і для спостерігання реальності... Без гаджетів!
