War is a great calamity, it is pain, it is horror. "Children of War" - half a year ago, these words meant our grandparents who were born and raised during World War II. And, unfortunately, today "Children of War" are our children with you. Even in a terrible dream I could not imagine that such can happen in the civilized world.
Війна - це велика біда, це біль, це жах. "Діти війни" - ще пів року назад під цими словами мали на увазі наших бабусь та дідусів, які народилися та зростали в роки другої світової війни. І, на привеликий жаль, сьогодні "Діти війни" - це наші з вами діти.Навіть у страшному сні я не могла уявити, що таке може статися в цивілізованому світі.
A full-scale racist war against the Ukrainian people has been going on in Ukraine for 104 days. Hundreds of dead, thousands of ruined children's destinies.
For the fourth month, Ukrainian children have been forced to spend their childhood hiding in basements and shelters from constant shelling, or fleeing explosions in different parts of the country and even the world. All for safety. But this should not be the case, it should be safe to be at home in your home country, in your hometown, in your home next to mom and dad. The stinking orcs took it from them.
This damned war has been going on for 104 days and our children continue to die.
Orcs are destroying schools, orphanages and hospitals. The happy childhood of our children was shattered by cursed racists.
104 день в Україні триває повномасштабна війна рашистів проти Українського народу. Сотні загиблих, тисячі зруйнованих дитячих доль.
Четвертий місяць українські діти змушені проживати своє дитинство ховаючись у підвалах та укриттях від постійних обстрілів, або тікати від вибухів у різні куточки країни, а то і світу. Усе — заради безпеки. Але так не повино бути, безпечно мало б бути вдома в рідній країні, в рідному місті, в рідній оселі поруч із мамою й татом. Вонючі орки відібрала це в них.
Вже 104 дні продовжується ця клята війна і продовжують гинути наші діти.
Орки руйнують школи, дитячі будинки, лікарні. Щасливе дитинство наших дітей розбите проклятущими рашистами.
To the sound of sirens and explosions of shells
so the last bell for our graduates this year sounded.
With pain in his heart and tears in his eyes, the whole world saw a farewell waltz on the ruins of his native school.
10 schoolchildren - graduates of 134 schools in Kharkiv said goodbye to their home school.
Everyone who was in the city at that time came. The waltz to the song about the war touched everyone who cared about other people's troubles.
They can ruin happiness
They can shoot a dream
But they will not be able to kill the will
Everyone will reap what they sow.
These words eloquently say that our children have strength of spirit, good hearts, and hatred of the enemy who has destroyed their home and their dreams
We will rebuild our country, our schools and return to our children their dreams of a happy life in a free country.
EVERYTHING WILL BE UKRAINE !!!
Під звуки сирени, та вибухи снарядів
так пролунав останній дзвоник для наших випускників цього року.
С болем у серці та сльозами на очах весь світ побачив прощальний вальс на руїнах своєї рідної школи.
10 школярів - випускників 134 школи у Харкові попрощалися з рідною школою.
Прийшли всі, хто на той момент знаходився в місті. Вальс під пісню про війну зачипив кожного небайдужого до чужой біди.
Вони можуть розгубити щастя
Вони можуть розстріляти мрію
Але вбити волю їм не вдасця
Кожен буде жати, що посіяв.
Ці слова красномовно говорять, що наші діти мають силу духа, мають добрі серця і мають ненависть до ворога, який зруйнував їх дім і їхні мрії.
Ми відбудуємо нашу країну, наші школи і повернемо нашим дітя їх мрії на щасливе життя в вільній країні.
ВСЁ БУДЕ УКРАЇНА!!!