Coming back home

З початком війни я як і багато інших поїхала зі свого рідного міста Житомир , відразу після того як неподілік від мого дому влучила бомба .

With the beginning of the war, I, like many others, left my hometown Zhytomyr, right after a bomb hit not far from my house.

Хоч я і поїхала в місто своєї мрії в Львів згодом я розуміла як люблю своє затишне містечко і як сумую за ним і тепер я можу сказати : я повертаюсь додому. Трохи раніше я вже приїздила в Житомир на декілька днів , декілька чудових днів які нагадали мені що млн містечко найкраще для мене !

Although I went to the city of my dreams, Lviv, later I realized how much I love my cozy town and how much I miss it, and now I can say: I am coming home. A little earlier, I already came to Zhytomyr for a few days, a few wonderful days that reminded me that the million town is the best for me!

Тут життя вже майже таке як і завжди : на головній вулиці нашого міста ходять модно одягнені люди і всі кафе відкриті і лише високі стіни з мішків з піском та металеві протитанкові конструкції нагадують що ми в тривожному очікуванні та готові до оборони .
(Нажаль фото головноі вулички міста зробити не можна , усюди позначки «заборонено фотографувати»)

Here, life is almost the same as always: fashionably dressed people walk on the main street of our city and all cafes are open, and only high walls made of sandbags and metal anti-tank structures remind us that we are anxiously waiting and ready for defense.
(Unfortunately, it is not possible to take photos of the main streets of the city, there are “no photography” signs everywhere)

Насамперед я Була рада побачити рідних . Рідних братів які дуже швидко ростуть та рідних котиків!
А мої брати були здивовані як швидко підріс їх племінник )

First of all, I was glad to see my relatives. Native brothers who grow very quickly and native cats!
And my brothers were surprised how quickly their nephew grew up)

my son and brother in an abandoned car

ми разом приготували піцу

we made pizza together

walked native streets

Також я ходила на каву з друзями які залишись в Житомирі
І саме круте - попала на музикальну зустріч , це хлопці музиканти з нашого міста які періодично влаштовують посиденьки на природі зі своїми інструментами . Для мене це була не просто зустріч це був ковток життя , та соціалізації!)
Ці зустрічі особливі тим що туди заводи приходять цікаві та неординарні люди Житомира .

I also went for coffee with friends who will stay in Zhytomyr
And the most cool thing is that I got to a musical meeting, these are musician boys from our city who periodically arrange gatherings in nature with their instruments. For me, it was not just a meeting, it was a sip of life and socialization!)
These meetings are special because interesting and extraordinary people of Zhytomyr come there.

Так мені пощастило зустріти майстра по практиці стояння на цвяхах і він безкоштовно проводив практику для всіх . А також я зустріла двох самих классних фотографів Житомиру які відповідають за більшість фотографій наших місцевих новин і я Була така рада поспілкуватись з ними а потім мені дали камеру і я сама могла зробити класні фото !

So I was lucky to meet a master of the practice of standing on nails and he conducted the practice for free for everyone. And I also met two of the coolest photographers in Zhytomyr, who are responsible for most of the photos of our local news, and I was so happy to chat with them, and then they gave me a camera and I could take great photos myself!

а малюк спав під заспокійливі звуки чарівних інструментів

and the boy slept to the soothing sounds of magical instruments

Згодом я йшла по вулиці і зустріла знайомого який здивувався «чому ти не в Львові ?!» і я з впевненістю відповіла : « тому що я дуже люблю Житомир»

Зараз я потрохи збираю речі і повертаюсь в Житомир назавжди - тут мене чекає навчання з вересня , і я не можу повірити і трохи хвилююсь що потрібно буде знову ходити в коледж під час війни , але , так, це просто жива життя до якого треба пристосуватися , і жити , допомагати чим можеш, та знати що зараз наша країна робить все можливе аби подбати про безпеку та спокій нашої України !

Afterwards, I was walking down the street and met an acquaintance who was surprised, "Why aren't you in Lviv?!" and I confidently answered: "because I love Zhytomyr very much"
Now I'm packing my things little by little and returning to Zhytomyr forever - I'll be studying here from September, and I can't believe it and I'm a little worried that I'll have to go to college again during the war, but, yes, it's just a living life to which you have to adapt. and live, help as much as you can, and know that now our country is doing everything possible to take care of the safety and peace of our Ukraine!