Усім привіт!
Здавалося б, поєднання слів у назві допису є несумісним. Але в природі всяке може бути. І що довше ми спостергіаємо глобальне потепління з усіма його наслідками, то більше в цьому переконуємося. Усе змінюється. Протилежності об'єднуються. Лютий стає Лагідним. Якби так було б і у світі людей.
Як повернути всіх до правди-світла?
Щоб кожен мудро міг у світ іти,
І щоб душа людини сонцем квітла?
Це фото я зробила вчора, в перший день, так би мовити, найлютішого місяця зими. Світило яскраве й тепле сонечко, пташки дзвінко співали в лісі, заховавшись у вітті дерев. М'які барви довкола втішали своєю подібністю до барв ранньої весни, її неспішного пробудження. Недарма славетний бабак Тимко віщує за шість тижнів українську теплу весну. А котики... навіть котики вже почали розпускатися на вербах (!). Кажете місяць Лютий. Ні, Лагідний.
Хоч ще зима, а на душі весніє,
В передчутті чарівності й тепла..
Люблю взимку такі природні барви й відтінки: приглушені, спокійні, м'які. Так незвично, що тепер у лютому кольорова гама елементів фітодизайну домашнього інтер'єру перегукується з колірною палітрою екстер'єру. Наче відзеркалюють й підсвічуюють одне одного, тим самим єднаюючись в одне ціле. Поезія світла.
Звісно, ще будуть у лютому морози. Але перші його дні настільки лагідні й теплі, що вселяють надію у зміни на краще й таку бажану трансформацію: холоду в тепло, байдужості в емпатію, темряви у світло, бездушності у людяність. Час пробуджувати в собі найкраще, змінюватись. Адже весняне оновлення вже так близько.
Нести у світ добро… Хіба то важко,
Як серце переповнює краса?
Дякую за увагу.
P.S. У дописі використані фрагменти віршів сучасної української поетеси Надії Красоткіної.