Добрий ранок! Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод. Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Голодомору безпосередньо в нашому краї, згадали про жахи голоду 1932-33 років, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом «голодомор». Замислювались над питанням хтось що «Крихта хліба – багато це чи мало?».
У кожного своя думка про реалії життя сьогодення та трагізм. Який був в ті роки і що воно схоже як відбувається зараза та тоді. Убивають український народ, хоча по розповідям тоогодення , війна була не такою як зараз. Не так вбивали дітей , жінок були більш гумані. Але реалії ніхто не віднімав.
Я ще згаходжусь в селі можливо вскорі поїду провідати квартиру, як ьув пепед нгвим роком ю. Так більше і не їздив. Є варіант що залишусь надовго в місті і повернуся ьільки тоді коли почнеться роботи на землі. Днями так багато знов готували що вистачило на пару днів, коли велика сім'я. Вигідніше готувати велику кількість їжі. Щоб вистачило надовго.
Ще працювали багато, умрви які дозволили більшість часу проводить на вулиці. Справжня весняна погода настигла мое місто.