У Скелястих горах, серед суворих вершин і густих лісів, жив хитрий Лис та мудрий Ворон. За легендою, ця пара була нерозлучною, хоч їхня дружба й здавалася дивною: Лис, якого знали за спритність і любов до розіграшів, і Ворон, відомий своєю розсудливістю та обережністю. Але саме завдяки цим рисам вони стали ідеальною командою.
Кажуть, що їхні пригоди почалися тоді, коли Ворон врятував Лиса від голоду під час суворої зими. Тоді, коли сніг покрив усе навколо і знайти їжу було майже неможливо, Ворон, ширяючи в небі, помітив залишки здобичі, заховані під снігом. Він виклював трохи для себе, а решту показав Лисові. Відтоді Лис завжди пам'ятав цей добрий жест і, за своєю хитрою натурою, вирішив завжди ділитися з Вороном своєю здобиччю.
Їхня дружба також була союзом сили та кмітливості. Коли Лис полював, Ворон літав високо над ним, попереджаючи його про небезпеку своїм гучним криком. Лис, у свою чергу, навчив Ворона діставати їжу з важкодоступних місць, розкопуючи землю чи риючи під камінням, коли це було потрібно.
З роками їхня незвичайна дружба стала легендою серед мешканців лісу. Їх вважали прикладом того, як навіть найрізніші створіння можуть знайти спільну мову і разом долати будь-які труднощі. І хоч життя в дикій природі залишалося суворим, Лис і Ворон завжди могли покладатися один на одного.
Легенда про Лиса та Ворона зі Скелястих гір досі передається в оповідях місцевих жителів як символ дружби та підтримки, навіть якщо вона виникає там, де її найменше очікують.