Привіт, друзі! Я продовжую нашу віртуальну екскурсію музеєм науки у Валенсії. Цього разу ми переходимо до залу, присвяченого планеті Земля.
У музеї є багато залів, які розповідають про різні планети, і це насправді дуже захопливо. Можна повністю зануритися в уявлення про те, яким могло б бути життя на інших планетах, які там умови існування, а також відчути різницю в масштабах гравітації. Усе це неймовірно цікаво.
Та, звісно, найближча нам по цікавості й найзахопливіша для нас планета — це Земля. Саме на ній за дивовижного збігу умов зародилося життя, яке існує й досі, попри те, що в минулому наша планета переживала масштабні катаклізми. Наприклад, був період, коли Земля майже повністю замерзла на десятки мільйонів років. Уявіть собі Антарктиду — але в масштабах усієї планети: океани вкрилися льодом, усе завмерло. Цю епоху в історії Землі називають «Планета-сніжка».
Лише дивовижний ланцюг збігів і процесів призвів до того, що планета знову відтанула, а життя змогло відродитися й ускладнюватися. У цьому залі можна побачити, як скам’янілості в осадових та гірських породах, зокрема на дні океанів, демонструють поступовий розвиток життя: спочатку в океанах, згодом — на суходолі, і зрештою — появу людини.
На жаль, ми, люди, також активно змінюємо планету. І цілком можливо, що після нас інша цивілізація колись розкопуватиме земні шари й знаходити сліди нашої діяльності — наприклад, пластик, який уже зараз стає частиною геологічних відкладень на дні океанів. Один із таких прикладів показано на окремому стенді.
А ще ми змінили те, як виглядає наша планета вночі - не темна поверхня, а яскраві вогнб електричного освітлення:
Дуже цікаво спостерігати й за тим, як рельєф впливає на температуру в межах одного регіону. Наприклад, у пустелі під прямими сонячними променями на вершинах дюн температура значно вища, ніж у затінку. Варто лише змінити форму рельєфу — і температурні перепади різко змінюються. Це наочно демонструє інтерактивний стенд, який показує залежність температури від конфігурації поверхні.
Також можна побачити циркуляцію повітряних потоків в атмосфері: покрутити модель Землі з різною швидкістю та спостерігати, як зміщується хмарність. Якщо обертання Землі зупинити, хмари починають рухатися в іншому напрямку — з великою інерцією, але все ж помітно. У цей момент в атмосфері виникають величезні завихрення, що добре ілюструє, наскільки рух повітряних мас залежить від багатьох факторів, зокрема й від обертання планети.
Окремої уваги заслуговують вулкани. Тут можна побачити й почути, як вони працюють: всередині — виверження, спалахи блискавок і полум’я. До речі, ви знали, що під час виверження вулканів грози — звичне явище? Лава, що виливається назовні, згодом застигає й утворює магматичні породи, зокрема базальт. Його зразок також був представлений на стенді — виглядає як велика грудка шлаку. Маючи твердопаливний котел, я часто бачу щось подібне серед попелу, і, здається, за походженням ці процеси справді мають багато спільного.
Усе це надзвичайно цікаво. Тож стежте за моїм профілем — попереду ще багато дописів про науку з музею науки у Валенсії.😉