Це було літо 2021 року. Хоча війна вже йшла на той момент вісім років, але в Києві вона не відчувалась зовсім. Завдяки «заморозці» конфлікту з ворогом було певне відчуття безпечного життя. Тепер зрозуміло, що то було зовсім хибне відчуття, проте чудовий літній відпочинок поза межами задушливого міста був надзвичайно приємним та майже безтурботним.
It was the summer of 2021. Although the war had already been going on for eight years at that time, it was not felt at all in Kyiv. Thanks to the "freezing" of the conflict with the enemy, there was a certain feeling of a safe life. Now it is clear that it was a completely false feeling, but a wonderful summer vacation outside the stifling city was extremely pleasant and almost carefree.
В той рік ми ще встигли відпочити в Чорногорії, але перебування на дачі для мене було не меншим кайфом. Чудові ранки, свіже повітря, гомін птахів – все було чудово та занадто затишно.
That year, we still had time to rest in Montenegro, but staying in the country was no less exciting for me. Wonderful mornings, fresh air, hum of birds - everything was wonderful and too cozy.
Інколи ми ходили на канал, аби мій син мав змогу пописати ранкові пейзажі, поки не встало пекуче сонце. Він навчався в художній школі, тож малювати треба було багато, інколи через «не хочу».
Sometimes we went to the canal so that my son could pee in the morning scenery until the scorching sun rose. He studied at an art school, so he had to draw a lot, sometimes because he "didn't want to".
Поки він працював, я насолоджувався навколишньою природою та робив деколи фото, кілька з яких маю нагоду показати вам сьогодні.
While he was working, I enjoyed the surrounding nature and sometimes took photos, a few of which I have the opportunity to show you today.