My dear Carpathians. Impressions of one trip (EN-UA)

Mountains... They are always beautiful! I love the high rocks covered with eternal snow, and the smooth outlines of low mountains, overgrown with forest or alpine meadows.

In the western part of my country (ie Ukraine) there are the Carpathians. There these mountains are not high, about 1500-2000 m. The highest mountain Hoverla has a height of 2061 m. If you are a resident of a mountainous country, you will say that it is quite small. Nevertheless, the Carpathians are very beautiful due to dense forests, lush grasses and cold rivers.
Today I'd like to share my memories of last year's trip and hike to Mount Parashka in the Skole Beskids (Lviv region). My friends and I went there by car, it's about 100 km from my city Lviv.

Гори... Вони завжди прекрасні! Люблю І високі скелі, вкриті вічним снігом, і плавні обриси невисоких гір, порослих лісом чи алпійськими луками.
Частину моєї країни займають гори Карпати. Вони не є високі, приблизно 1500-2000 м.
Сьогодні хочу поділитися спогадами про минулорічну подорож і похід на гору Парашка у Сколівський бескидах (Львівська область). Ми з друзями поїхали туди на авто,від мого міста це десь 100км.

Our plan was to relax as much as possible from civilization and take a walk in the mountains :)
So, first we found ourselves on the beautiful river Stryi. it is wide, shallow, with a fast current and warm enough like a mountain river...

A bridge passed through it, which was very swaying! It was very interesting to stand and even lie on this bridge ... and admire the surrounding beauty! Somewhere far away you can see the village. But it does not disturb the peace of nature!

Later we went to the village of Korchyn, where we planned to climb. In one beautiful place we had to leave the car and go on foot. According to the plan, we were to reach the Gurkalo waterfall and set up camp there. There was a wide dirt road on which the car can pass. Gaining a little height, we found ourselves in place. Perfectly!!! That's how fast the evening comes ... we need to set up tents and light a fire to cook!

The evening waterfall Gurkalo (ie Roaring)

Наш план був максимально відпочити від цивілізації і трохи погуляти горами:) Отож, спочатку ми опинилися на чудовій ріці Стрий. Широка, мілка, зі швидкою течією і досить тепла як на гірську ріку... Через неї проходив міст, який дуже хитався! Дуже цікаво було стояти і навіть лежати на цьому мості... А навколо краса! Десь далеко видно село. Але воно не порушує спокою природи!
Згодом ми поїхали в Корчин, звідки планували сходження. В одному прекрасному місці довелося лишити машину і піти пішки. По плану ми мали дійти до водоспаду Гуркало і там розбити табір. Туди вела широка грунтова дорога, по якій може проїхати автомобіль. Набравши трохи висоти ми опинилися на місці. Чудово!!! От тільки чомусь так швидко настає вечір... Потрібно ставити намети і розпалювати вогнище, щоб приготувати їжу!

The next morning my first impression was drinking coffee on the shore of the waterfall. Nice)

There were few tourists here. The bravest swam in the icy water. I would never have thought that I would be among them! But I overcame my fear and here I am in the middle of the noise of water :)

На наступний ранок першим враженням було пиття кави на березі водоспаду. Приємно:) Туристів тут мало, часом приходять кілька людей ненадовго. Найсміливіші купаються. Ніколи б не подумала, що буду в їх числі! Але переборола страх і ось я вже серед шуму води:)

As nice as it was near the water, but our goal is a hike in the mountains:) So taking the necessary things, we went trekking up. Unfortunately, the markings on this route are not always available, but intuitively we went right. Tourists whom we met on the road suggested a way.

Almost the whole way up went through a dense beech forest! Rivers and streams flow down in the cliffs or above. It's so beautiful! you can freshen up, relax and collect drinking water.

At one point the road went up late... Everywhere we saw old and thick beeches.

And so we went to the ridge. Hooray!!! Here we found ourselves in an interesting area: from one slope of the ridge grew beeches, and from another coniferous trees!
There were many felled and broken trees, from afar the firs look like columns of an abandoned temple...

Як би не було приємно біля води, але нагадую друзям, що наша мета - похід у гори:) Отож взявши необхідні речі ми трекінгом пішли вверх. На жаль маркування на цьому маршруті не завжди є, але інтуїтивно ми йшли правильно. Туристи, яких ми зустріли по дорозі, підказали шлях. Майже вся дорога вверх йшла через густий буковий ліс! Внизу в урвищах або і вгорі течуть ріки і потічки. Це так красиво! А ще біля них можна освіжитися, відпочити і набрати води для пиття.

В один момент дорога пішла пізно вгору... Повсюди ми бачили старі і товсті буки. І ось ми вийшли на хребет. Ура!!! Тут ми потрапили у цікаву зону: з одного схилу хребта росли буки, а з іншого хвойні дерева! Було багато повалених і зламаних дерев, здалеку ялиці виглядають як колони закинутого храму...

The last stretch of road is always the hardest! We climbed the steps made of soil that were a little soft and slippery (perhaps in the mountains it rained earlier and they did not dry out).

And here we are almost at the top... And finally we see the landscapes that I missed so much!

We had some time to rest on top. I took aphoto, my friend Sasha was playing a drum, and we recorded a video and just sat for a while... An hour and a half arrived like 5 minutes and I realized that I already miss Parashka.
But the sun was setting lower and lower. It's time for us to go down. The distance to our camp is about 8 km.

The next day the weather got a little worse. There was a heavy fog and light rain. Our journey was coming to an end.

Останній відрізок дороги завжди найважчий! Нас чекали сходинки, зроблені прямо із грунту, які були трохи м'які і слизькі (можливо у горах раніше подав дощ і вони не висохли). Аж ось ми майже на вершині... І нарешті бачимо краєвиди, за якими я так скучила! На Парашку можна йти й іншим маршрутом, колись я вже це робила!
У нас було трохи часу для відпочинку на вершині. Я робила фото, мій друг Сашко грав на варгані, а ще ми записали відео і просто трохи посиділи... Півтори години прилетіли як 5 хвилин і я зрозуміла, що вже скучаю за Парашкою.

Але сонце опускалось все нижче. Пора і нам йти вниз. Відстань до нашого табору десь 8 км.
На наступний день погода трохи зіпсувалася. Був сильний туман і капав легкий дощик. Наша мандрівка підходила ддо кінця.

I dream to continue to know my native mountains and more. How beautiful there is in the world. It's good that we can share this with the community.
Have a nice, fun and interesting trips in 2021!
Thank you for your attention :) See you!

Я мрію і далі пізнавати мої рідні гори і не тільки. Скільки прекрасного є на світі. Добре, що ми можемо цим ділитися а ців спільноті.
Всім гарних, веселих і цікавих мандрів у 2021!
Дякую за вашу увагу:) До зустрічі!