Canyons in the Southern Ukraine. My power place (EN-UA)

Hi friends! Today I suggest you take a walk among the magical rocks of the Aktovsky and Petropavlivsky canyons in the South of Ukraine, swim in the river Mertvovod and meditate sitting on the rocks. Mysterious, a little gloomy and majestic place! And it is little known place and I want it to remain so in the future. So I reveal the secret only to you)
My friends and I (including @obrij1991) came here after a walk in Yuzhnoukrainsk, where we visited Sashko. It's also very beautiful there, you can read about it in my blog.

Привіт, друзі! Сьогодні пропоную вам прогулятись серед чарівних скель Актовського каньйону на Півдні України, покупатись у ріці Мертвовод і помедитувати сидячи на камінні. Загадкове, трохи похмуре і величне місце! А ще воно маловідоме і я хочу, щоб так лишалось і надалі. Тому відкриваю таємницю лише вам. Ми з друзями (зокрема з @obrij1991) прибули сюди після прогулянки в Южноукраїнську, де ми гостювали у Сашка. Там теж дуже красиво, ви можете прочитати про це у моєму блозі.

We left for our destination in the afternoon, so we had to hurry to find a place to spend the night (remember that we travel with tents).
We passed small villages with beautiful blue houses. Even before the village of Aktove, our expert on the region Sasha offered to go to the field road that ran along the canyon.

До місця призначення ми виїхали вже після обіду, тому слід було поспішити, щоб знайти місце для ночівлі (нагадаю, що ми подорожуємо з наметами). Ми проїжджали невеликі села із красивими будиночками синього кольору. Ще перед селом Актове наш знавець краю Сашко запропонував повернути на польову дорогу, що йшла вздовж каньйону.

We rode through the wild steppe, the grass and solitary bushes all around withered, and somewhere far away we could see fields of wheat. We almost did not meet people, but saw a herd of cows which looked on us with interes)))

Ми їхали дикими степом, навколо була зісохла трава та поодинокі кущі, а десь далеко було видно поля з пшеницею. Людей ми майже не зустрічали, зате бачили стадо корів, які зацікавились нами також)

And so our road led to a smooth descent to the river. The road continued on the other side of the river. "Everyone here crosses the river because it's shallow," a local fisherman told us. At first it was scary, because our car is not for such roads.
We first crossed the river ourselves to make sure it was shallow and there was no silt at the bottom, and then our driver Ostap deftly moved the car. And here we are on the other bank! To find a stop, we had to turn back a little by the bank. We liked the beautiful place under the rock.

І ось наша дорога привела до плавного спуску до ріки. А продовжувалась дорога вже з іншого боку ріки. “Тут всі проїжджають через ріку, бо тут мілко” — сказав нам місцевий рибалка. Спочатку було страшно, бо наше авто зовсім не для таких доріг. Ми спершу самі перейшли ріку, щоб переконатись чи там мілко і чи на дні немає мулу, а потім наш водій Остап вправно переїхав на авто. І ось ми на іншому березі! Щоб знайсти стоянку, довелось трохи повернути назад вже іншим берегом (фактично ми зробили коло, зате вивчили місцевість). Нам сподобалось гарне місце під скелею, куди можна спуститись на авто.

Beautiful view from the tent)

The camp is laid out!
The next morning we went to explore the rocks. In fact, there are not one, but three canyons, which are relatively close. In search of a truly wild place, we found ourselves farthest away, in the Petro-Pavlivsky Canyon, and a little closer to civilization there is Aktovsky and Arbuzynsky Canyons. All of them are protrusions of the Ukrainian Crystal Shield. This is one of the oldest land places in Eurasia!!! These are rocks of the granite. Strong and beautiful stone with a pink tinge.

Все, табір розкладено! На наступний ранок ми пішли досліджувати скелі. Насправді тут є не один, а три каньйони, які знаходяться відносно поряд. У пошуках справді дикого місця ми опинились найдалі, у Петро-Павлівському каньйоні, а трохи ближче до цивілізації є Актовський, а ще ближче Арбузинський каньйони. Всі вони є виступами Українського кристалічного щита. Це одне з найдавніших місць суші у Євразії!!! Ця гірська порода називається граніт. Міцний і красивий камінь із рожевим відтінком.

And here Olya, Sashko and me go on a steppe road.
The sign reminds us that we are in the territory of the Bug Guard National Park.

"We are looking for the valley of the devil," Sashko said. The name is certainly intriguing. It turns out this place is not far from our parking lot.

We were captivated by these steep cliffs that surround the dark, almost black water of the Mertvovod River. For a while we just sat and caught the energy of this place. Sashko performed some shamanic things on the vargan and at the same time tried to hum the low sound of his throat! It started to get out and we were a little scared. Apparently the place itself helped him find this sound...

І ось я, Оля та Сашко йдемо степовою дорогою, табличка нагадує нам, що ми на території національного парку Бузький Гард. “Ми шукаємо долину диявола”, — сказав Сашко. Назва звісно інтригує. Виявляється це місце знаходиться неподалік від нашої стоянки.
Нас захопили ці прямовисні скелі, які оточують темну, майже чорну воду ріки Мертвовод. Деякий час ми просто сиділи і ловили енергію цього місця. Сашко виконував на варгані якісь шаманські штуки і при цьому старався гудіти низький звук горлом! У нього почало виходити і нам стало трохи страшно. Мабуть саме місце допомогло йому видобути цей звук...

In order not to fall into a trance, we decided to go down and swim. At first glance, this seems impossible. But two invisible paths lead to this valley. We went down and found ourselves in the realm of reflections. Here it is!!! This is what I dreamed of. After all, two years ago I was already in the canyon, but then there was little time. I dreamed of visiting here again and not in a hurry) Although then I was not in the valley of the devil. Sashko was the first to swim and explore the river, which in this place looks like a small lake. Later I joined, but the water was quite cold. But the stones were warm.

Щоб не зануритись у транс, ми вирішили спуститись вниз і поплавати. На перший погляд здається, що це неможливо. Але в цю долину ведуть дві непомітні стежки. Ми зійшли вниз і опинились у царстві відображень. Ось воно!!! Це те, про що мріяла. Адже два року тому я вже була на каньйоні, проте так склалось, що тоді було мало часу. Я мріяла побувати тут ще раз і нікуди не спішити)) Хоча тоді у долині диявола я не була. Сашко плавав першим і досліджував ріку, яка в цьому місці схожа на маленьке озерце. Згодом я приєдналась, але вода була доволі холодна. Зате камені теплі.

After sunbathing a bit, we went back upstairs and went to camp to have a snack. Suddenly, during our lunch, single raindrops began to fall on our heads... This is not surprising. There were a few clouds in the morning. Heavy rain was already falling all over the country, nature protected only us. We had to run in the tents. As it turned out, the rain only scares us! The sky became completely gloomy and from time to time single drops fell. So Sashko and me went to explore the area again. Without the sun, the canyon became even more gloomy and formidable!

Cute snake:)

Позасмагавши трохи ми повернулись наверх і пішли у табір, щоб чогось перекусити. Раптом під час нашого обіду на голову почали падати поодинокі краплі дощу... Це не дивно. Трохи хмар було з самого ранку. По всій країні вже падав сильний дощ, лише нас берегла природа. Довелось розбігтись по наметах. Як виявилось, дощ лише лякає нас! Небо стало повністю похмурим і час від часу падали рідкісні краплі. Тому ми вдвох зі Сашком знову пішли досліджувати територію. Без сонця каньйон набув ще більш похмурого та грізного вигляду!

I looked at plants growing in the steppe. There are rare species listed in the Red Book of Ukraine, and perhaps Europe.
The world around was pastel tones, because all the plants have dried up. And as an exception in some places you could find bright yellow or pink flowers and green leaves of unknown plants.

Я розглядала рослини, що ростуть у степу. Тут є рідкісні види, занесені у червону книгу України, а може і Європи. Світ навколо був пастельних тонів, адже всі рослини вже висохли. І як виняток де-не-де можна було зустріти яскраво жовті чи рожеві квіти і зелені листки незнаних рослин.

We approached another descent. Our attention was drawn to a steep cliff in the distance.
Quite easily we went down to the river and found ourselves in a magical place, which is completely surrounded by rocks on three sides. Unlike the Devil's Valley, there was more land near the river. On the trampled grass it is possible to draw a conclusion that tourists stop here for the night. We went a little further and saw a beautiful gorge, a tree growing above it and a large stone on which it is comfortable to sit. I really liked this place and if I return to the canyon, I would like to stop here. You feel as if in the bosom of the earth that is to give birth to you...

Ми підійшли до ще одного спуску. Досить легко ми зійшли до ріки і опинились у чарівному місці, яке з трьох сторін повністю оточене скелями. На відміну від долини Диявола, тут було більше суші біля ріки. По витоптаній траві можна зробити висновок, що тут зупиняються на ніч туристи. Ми пройшли трошки вперед і побачили гарну ущелину, дерево, що росло над нею і великого каменя, на якому зручно сидіти. Це місце мені дууууже сподобалось і якщо я повернусь на каньйон, то хотіла б зупинитись саме тут. Ти відчуваєш себе ніби як у лоні землі, яка тебе має народити...

I am sure that in ancient times these were places of power. Cimmerians, Scythians, Sarmatians, Polovtsians, Pechenegs. Different people walked on our steppes. Since there are not many years in this region, of course, the river Mertvovod (ie Dead-water) attracted them. There are several versions of this name. We used to think it was because of the composition of the water. And that fish do not live there. But this year we saw big fish right next to our parking lot! But a human should not drink this water, it is too heavy.

The name Mertvovod is most likely connected with the battle between the Cossacks and the Tatars, when all the water was red with blood. Or with ancient times, when the Scythians rafted along the river of their dead kings to the place of eternal rest.

Я впевнена, що у давнину це були місця сили тодішніх людей. Кімерійці, скіфи, сармати, половці, печеніги... По наших степах різні люди ходили. Оскільки в цьому регіоні не так і багато рік, то звичайно ріка Мертвовод їх приваблювала. Є кілька версій такої назви. Колись ми думали, що це через склад води. І що там не живуть риби. Але цьогоріч ми побачили великих риб прямо біля нашої стоянки! Зате людині цю воду не варто пити, вона надто важка.
Назва Мертвовод швидше за все пов’язана або з битвою між козаками і татарами, коли вся вода почервоніла від крові. Або з давнішими часами, коли скіфи сплавляли по течії ріки своїх мертвих царів до місця вічного спочинку.

After a short walk we reached the end of the canyon and due to the slightly cool weather we returned. In the evening the rain drove us back into the tents and so we fell asleep like little children very quickly.

But in the morning we were greeted by a clear and blue sky!..

These gloomy places in the sunlight looked different! Sasko went across the river to find new angles!

Would you swim in Dead-water?

After swimming near our camp in the "jacuzzi", we gathered a camp and went for a walk in the Aktovsky canyon. Sashko and I were constantly arguing about which one was better: Pertopavlivsky or Aktovsky canyon. Although I think this question is wrong) Everyone is good in their own way. However, in Aktove you can find more comfort and civilization!

Прогулявшись ще трохи ми дійшли до кінця каньйону і зважаючи на трохи прохолодну погоду повернулись назад. Увечері дощ знову загнав нас у намети і тому ми заснули, як малі діти дуже швидко. Зате вранці нас привітало чисте і синє небо! Було тепло і привітно. Покупавшись біля нашої стоянки у “джакузі” ми зібрали табір і поїхали погуляти по Актовському каньйону. Ми зі Сашком постійно сперечались, який з них кращий: Пертопавлівський чи Актовський. Хоча вважаю таку постановку питання неправильною) Кожен гарний по-своєму. Проте в Актовому ви можете знайти більше комфорту і цивілізації!

There is a camping "Under the Stork", where there are drinking water, showers and the ability to charge gadgets. There is a shop here, as well as some entertainment, such as horseback riding in the canyon. However, for a company of introverts, it is better in the wild place where we were.
I am glad that in my country there is an opportunity to find a wild place, set up a tent there and just enjoy the wildlife!

Тут є кемпінг “Під Лелекою”, де є питна вода, душ і можливість зарядити гаджети. Тут є магазин, а також певні розваги, наприклад катання на конях по каньйону. Проте для компанії інтровертів звичайно краще у тому місці, де ми були.

Unfortunately, it take a long time to descend to the river, so we admired the landscape from above. I could see some ancient faces of people and non-people in these rocks... I would sit here for a few more hours. But we had to go forward, to the sea.
So I had a new desire: to come here for 5-6 days. After all, I just came close to solvation this place.
I hope you liked it! Thanks for your reading, voting and comments. See you:)

На жаль, до ріки спускатись довго, тому милувались пейзажем згори. Мені ввижались якісь древні обличчя людей та не-людей у цих скелях... Я б тут ще кілька годин посиділа. Але нам слід було їхати вперед, на море.
Зате у мене виникло нове бажання: приїхати сюди на 5-6 днів. Адже я лише наблизилась до розгадки цього місця. Дякую всім за увагу!