Нещодавно я гуляла лісом і раптом побачила її - низькорослу рослину з дрібненькими білими квіточками та тридольним листячком салатового кольору, схожим на листя конюшини. В пам'яті одразу ж виникла напівзабута назва із мого дитинства - "Заяча капуста".
Так, це була саме вона, заяча капуста. Я не знаю, хто назвав цю лісову рослину саме (хоча, мабуть, називати цю рослину суто лісовою було б неправильно, бо вона і в садках трапляється), бо вона зовсім не схожа на капусту, та й смак у неї зовсім інший - кисленький такий. Власне через кисленький смак ми, дітлахи, дуже її любили. Коли ми знаходили заячу капусту, то скубали її і їли, прямо на місці, не задумуючись про те, що її треба мити. Власне відношення тоді до всього було простішим, не знаю чи це гірше чи краще, просто спосіб життя був іншим, не буду його ідеалізувати, як це зараз модно серед мого покоління. Просто ми не знали іншого життя. Але те, що знали, було сповнене пригодами, веселощами, годинними блуканнями околицями і додому ми приходили лише поїсти. Звісно, чим старшими ми ставали, тим більше роботи вдома ми отримували. А діти, звісно, надають перевагу розвагам, залишаючи роботу на сам кінець. То ж часто так було, що, за відсутності мобільних телефонів, дорослі ввечері змушені були, стоячи біля воріт, якомога голосніше кликати нас додому. І якщо цей голос був дуже сердитим, то додому треба було поспішати негайно))
Але повернемось до заячої капусти. Я не знаю ще для неї якого-небудь застосування, крім того, що ми, будучи дітьми, паслися на ній, як кози)). Бо той же щавель, який ми також любили їсти, коли знаходили, використовується приготування для "зеленого" борщу (так у нас називають щавлевий або квасковий суп).
Ну і до чого тут зайці? Я не знаю, можливо хтось колись припустив, що зайці, які живуть в лісі, вирощують цю рослину, наче якусь капусту 😄.
