Театр

Життя – це сцена, і кожен чоловік та жінка лише гравці…
Відомі всім слова Шекспіра ці :)
Та що, якщо зіграти свою роль подвійно, актором бути і в житті, й на сцені?

Life is a stage, and every man and woman is just a player…Everyone knows Shakespeare's words these :)
But what if you play your role twice, to be an actor both in life and on stage?

З дитинства мріяла про роль на сцені я. Та сталося не зовсім так, як загадалось. Закинула мене пустунка-доля на дещиць років в Луцьк, і здався клімат там мені придатним до театру. Та як потрапити у світ акторства й сцени без підготовки та без знань?

Since childhood, I dreamed of a role on stage. But it did not happen exactly as planned. I was abandoned by a naughty fate for a few years in Lutsk, and the climate there seemed to me suitable for the theater. But how to get into the world of acting and the stage without training and without knowledge?

І от одного разу (як у казці! ) зустріла я афішу на стовпі, що потребує гри акторської театр ляльковий.
З надією й бажанням зіграти роль ( та не одну!) пішла на зустріч долі, й вона була прихильна тут до мене. Потреба у акторі була така нагальна й надто термінова, що швидко навики до гри отримавши й навчившись лялькою рукою володіти, зібралась на гастролі я з театром своїм.

And once (as in a fairy tale!) I met a poster on a pole that needs a puppet theater.With the hope and desire to play a role (but not one!) I went to meet fate, and she was kind to me here. The need for an actor was so urgent and too urgent that quickly gaining the skills to play and learning to control a puppet, I gathered on tour with my theater.

У світ далекий та неблизький, на Захід, Центр, Схід Вкраїною у подорож відправилися ми, й супутниками вірними й терплячими ляльки нам стали. Багато міст і сіл об’їхали вже ми, а отже у одному помітили ми втечу одного з героїв: Панди. І щиро засмутилися, разом з героями вистави :(

We went on a journey to the far and near world, to the West, the Center, the East, Ukraine, and the dolls became our faithful and patient companions. We have already visited many towns and villages, so in one we noticed the escape of one of the heroes: Pandas. And sincerely upset, along with the heroes of the play :(

Почали згадувати, де й коли могли ми втечу допустити. Даремно пошуки вели, а Панду швидко не знайшли. Прийшлось займати знову крісло Режисера, сценарій змінюючи на ходу.

We began to remember where and when we could allow the escape. The search was in vain, and the Panda was not quickly found. I had to take the Director's chair again, changing the script on the go.

Гастролі ся скінчили й додому повернувшись вже до Луцька, знайшли щасливого ми Панду вдома. Не було меж тоді здивованості нашій. Як він потрапив сам, без літака, автобуса чи вертольота, в свою домівку? Невже правдива та історія, що іграшки вночі стають живими та свою волю проявляють?

The tour ended and when we returned home to Lutsk, we found a happy Panda at home. There were no limits to our surprise then. How did he get to his home by himself, without a plane, bus or helicopter? Is it true that the toys come to life at night and show their will?

Загадка ця ще й досі нерозгадана лишилась. Та, думаю, і в кожного із нас існує шанс (як в тої Панди) створити власну п’єсу, сценарій написавши з нового листа й життям своїм почавши керувати як Режисер і як Актор, що ляльку впевнено тримає, і в кожному моменті знає, що все в його руках: його життя і здатність курс змінити в будь-який момент, мінливий світ його емоцій та чуттів, та вибір шляху вираження їх.
Життя – це сцена, і кожен чоловік та жінка лише гравці…Чи може все ж таки хоч трошки Режисери?

This mystery still remains unsolved. Yes, I think each of us has a chance (like that Panda) to create his own play, writing the script from a new letter and starting to manage his life as a director and as an actor who holds the doll confidently and knows at all times, that everything is in his hands: his life and ability to change course at any time, the changing world of his emotions and feelings and the choice how to express them.
Life is a stage, and every man and woman is just a player…Or maybe still at least a little bit of directors?