Loud silence and thunder of war. Second day of the war in Ukraine.🇺🇦(Тиша що кричить. Другий день війни)

The second day of the war is over... And it seems that it has been going on forever.
Yesterday, February 24, 2022, at 5 am, my country was attacked by neighboring Russia. The attacks took place virtually throughout the border with Russia or Belarus. Belarus, for us this betrayal is like a knife in the back! The heaviest battles are still being fought in Kharkiv, Kyiv and the South. Enemy army occupied part of the southern Kherson region, as well as the Chernobyl nuclear power plant.

Другий день війни завершився... А здається, що вона триває вже вічність.
Вчора тобто 24 лютого 2022 року о 5 ранку на мою країну напала сусідня країна Росія. Напади відбулися фактично по всій території, де є спільний з Росією чи з Білоруссю кордон. Білорусь, для нас це як ніж у спину! Найважчі бої досі точаться за Харків, Київ та Південь. Найсумніше, що окупанти зайняли велику частину південної Херсонської області, а також Чорнобильську АЕС.

Фото

But our army is working wonders at the front. Quantitatively and technically, it is far inferior to the enemy, but patriotism and faith in the victory of truth gives strength. And I'm proud of our guys, they are heroes for me and for all of us. I would like to write such a phrase in relation to NATO as well. Today we are writing a request on all social networks to protect us in heaven. Instead, on land, our army will cope. I hope tomorrow will improve. But this night will be difficult...

Але наша армія творить чудеса на фронті: знищує літаки і танки, змушує ворога втікати або здаватися в полон, одним словом тримає позиції. Кількісно і за запасами техніки наша армія значно поступається ворогу, але патріотизм і віра у перемогу правди додає сил. І я пишаюся нашими хлопцями, це герої для мене та для всіх нас. Я б хотіла написати таку фразу і по відношенню до НАТО, адже ми сьогодні у всіх соцмережах пишемо прохання про те, щоб нас прикрили у небі. Натомість на суші наша армія дасть собі раду. Сподіваюся, завтрашній день дасть покращення. А ця ніч буде важкою...

I want you to know that several dozen civilians, including children, have been injured and killed in this war. The Russian army specifically shelled hospitals and kindergartens. This is a war crime that will be reported to the international court! Look at this house! He was injured in the blast at night.

Я хочу, щоб ви знали, що у цій війні постраждало (тобто є поранені і вбиті) вже кілька десятків цивільних, зокрема дітей. Армія Росії спеціально обстрілювала лікарні і дитсадок. Це є воєнний злочин, про який буде повідомлено в міжнародний суд! Подивіться на цей будинок! Вночі він постраждав від вибуху.

Фото

I so worry for the inhabitants of our capital, because the wild horde wants to occupy Kyiv. Friends, hold on, be brave!
Instead, I live in the West of Ukraine, where it is still relatively quiet. The last two days I was very worried, almost did not sleep and ate poorly. Today I somehow got into this rhythm. And I noticed a strange thing. Yesterday we had a stir, people bought everything in a row in shops, pharmacies, there were queues at ATMs and gas stations. There was a dead silence in my area today and there were almost no passers-by outside the window.

Найбільш мені зараз шкода жителів нашої столиці, адже дика орда прагне зайняти саме Київ. Там є кілька моїх друзів та знайомих по Вулику. Тримайтеся, будьте мужні!
Натомість я мешкаю на Західній Україні, де поки що відносно спокійно. Два минулих дні я дуже переживала, майже не спала і погано харчувалась. Сьогодні якось ввійшла у ритм війни. А ще помітила дивну річ: вчора у нас був ажіотаж, люди купляли усе підряд в магазинах, аптеках, були черги біля банкоматів та заправок. Сьогодні у моєму районі була мертва тиша і майже не було перехожих за вікном.

Важко повірити, що зазвичай ця дорога переповнена транспортом. Фото зроблене у час пік...

You know, that silence seemed to scream. It's like silence before a storm. A depressing feeling that is in stark contrast to what is happening in the hot spots of the country.
Many people go abroad or to the countryside. Thanks so much to our Polish neighbors for shelter and a sincere desire to help! In my opinion, only women with children or very sick and old people have the right to evacuate. Men (and women at will!) Must fight or maintain order in the cities. And I am torn by two thoughts: I want to be in the city and at the same time evacuate with cats and parents to the village. Finally came the desire to somehow help our army achieve its goal. But about this another time.

Знаєте, ця тиша ніби кричала. Це як тиша перед бурею. Гнітюче відчуття, яке повністю контрастне до того, що відбувається у гарячих точках країни.
Багато людей виїжджають за кордон або в села. Низький уклін нашим сусідам полякам за прихисток і щире бажання допомогти! На мою думку, на евакуацію мають право лише жінки з дітьми або дуже хворі і старі люди. Чоловіки (ну і жінки по бажанню!) мають воювати або підтримувати порядок у містах. А мене розриває дві думки: хочеться бути в місті і водночас евакуюватись з котами і батьками в село. Нарешті прийшло бажання якось допомогти нашій армії досягти мети. Але про це вже іншим разом.

Думок ще багато в мене... Мабуть, вийде своєрідна хроніка. Я не перераховую усіх подій, ви можете знайти інформацію в Інтернеті або в дописах наших укр.блогерів у спільноті.
Моліться за нас, жителі планети Земля!

Thanks for your visit and support!!! Pray for Ukraine 🇺🇦, people of the Earth 🌍