Warm memories of "Sofiyivka" park (Теплі спогади про "Софіївку", EN-UA)

Hi friends!
Winter is going on in my city, I dream of summer and I remember beautiful travels from the past years. My computer is undergoing general cleaning. And each photo album evokes a lot of memories, emotions, sadness and nostalgia... And in this case, it is worth sharing these memories with you!
Apparently, every Ukrainian has heard or even visited the charming arboretum "Sofiyivka", located in the town of Uman, Cherkasy region (this is the central part of Ukraine), where I invite you for a walk!

Привіт, друзі!
У моєму місті триває зима, я мрію про літо і згадую красиві подорожі з минулих років. У моєму комп'ютері триває генеральне прибирання, повірте це Сізіфова праця, бо фотографій багато і кожен альбом викликає масу спогадів, емоцій, смутку і ностальгії... А в такому разі варто поділитись цими спогадами з вами!
Мабуть, кожен українець чув або навіть бував у чарівному дендропарку "Софіївка", що розташований в містечку Умань Черкаської області (це є центральна частина України), куди я запрошую вас на невелику прогулянку...

Я бувала тут тричі. Перший раз дууууже давно десь о 2007 (фото з тих часів зроблені ще на плівку, може колись я їх відсканую, бо вони круті), а згодом влітку 2018 і 2020 років. Тобто я бачила лише літню Софіївку, але чула відгуки, що тут дуже красиво і восени...

Цей чарівний парк виник ще у 1796 році, його заснував магнат Станіслав Потоцький і подарував своїй коханій дружині Софії, на честь якої і названий парк. Проект створив і реалізував інженер Людвіг Метцель. Тут текла річка Кам’янка, яка стала основою для усіх цих чудових водойм. Природні камені тут виступають на поверхню, це є граніти. Але думаю людина теж доклала зусиль до створення усіх гротів і композицій із каменів.

Цікаві були тоді часи і біографії обох головних героїв Софіївки — Станіслава та його дружини Софії — є дуже захоплюючі, це міг би бути матеріал для якогось історичного фільму. Але сьогодні я не буду у це занурюватись (раджу хорошу статтю у Вікіпедії). Скажу лише, що це був чудовий подарунок:) Не лише коханій, а й нам, нащадкам.

I've been here three times. The first time was a long time ago around 2007, and then in the summer of 2018 and 2020. That is, I saw only the summer Sofiyivka, but I heard reviews that it is very beautiful here in the fall...
This charming park dates back to 1796. It was founded by tycoon Stanislav Potocki and presented to his beloved wife Sofia, after whom the park is named. The project was created and implemented by engineer Ludwig Metzel. The river Kamyanka flowed here, which became the basis for all these wonderful reservoirs. Natural granite stones come to the surface here. But man also made efforts to create all the grottoes and compositions of stones.

За що я люблю Софіївку? За те, що це є царство каменю і води. Обидві стихії мене однаково захоплюють, манять і збуджують уяву. Територія парку дуже велика і навіть за наявності напливу туристів кожен може знайти собі тихий куточок, щоб помріяти і помедитувати))) У мене є три улюблені місця. (Ех, на жаль частина фото із поїздки 2018 року зникла, проте збереглось те, що мені найбільше подобається).

По-перше, це нижній став, перший після головного входу. Тут плавають різні птахи, як от чорні і білі лебеді, качки; цвітуть руді лілії; плаває човен із веселими туристами. А десь вдалині видно великі камені і білі скульптури... Посередині ставка є фонтан у вигляді змії, що випльовує воду.
Ходиш алеями навколо і здається, що час завмер.

Why do I love Sofiyivka? For this is the realm of stone and water. Both elements equally fascinate me, entice and excite the imagination. * The park is very large and even with the influx of tourists, everyone can find a quiet place to dream and meditate. I have three favorite places. (Oh, unfortunately some of the photos from the trip in 2018 have disappeared, but what I like the most has been preserved).
First, it is the lower pond. Various birds swim here, such as black and white swans, ducks; red lilies bloom; sailing boat with cheerful tourists. And somewhere in the distance you can see large stones and white sculptures ... In the middle of the pond there is a fountain in the form of a snake that spits out water.
You walk around the alleys and it seems that time has stopped.

---

Друге улюблене місце — це головний водоспад парку (висотою 14 метрів), розташований неподалік від оцього ставка. Яке це чудове місце у літній день, коли хочеться освіжитись!
Підходити до краю водоспаду небезпечно, бо там слизько і можна впасти, але завжди намагаюсь торкнутись струменів води, щоб відчути силу цього місця. А неподалік від водоспаду є ще одна ділянка з купою масивних каменів, які поскладані в хаотичному порядку. Гарне місце для медитації, особливо у будень, коли тут зовсім мало людей...

The second my favorite place is the main waterfall of the park (14 meters high), located near this pond. What a wonderful place on a summer day when you want to freshen up!
It is dangerous to approach the edge of the waterfall, because it is slippery and you can fall, but I always try to touch the water jets. And not far from the waterfall there is another area with a pile of massive stones, which are stacked in a chaotic manner. A good place to meditate.

Безкінечний шум води. А ще тут багато зелені, рідкісних видів дерев, кущів та квітів, які садили і в минулому, і в останні роки...

Endless noise of water. And there are many greenery, rare species of trees, shrubs and flowers that have been planted both in the past and in recent decades.

Чимало скульптур в античному стилі можуть порадувати навіть прискіпливого естета...

Many sculptures in the antique style can please even a meticulous esthete.

---

І нарешті в останній мій приїзд я відкрила для себе ще один віддалений від центру ставок, досить великий, але з купою затишних куточків по берегах. На ближньому березі туристи, піратська шхуна, яка возить дорослих і дітей, якісь кіоски з морозивом, гамір...

Як справжні інтроверти ми з друзями швиденько втекли звідти і потрапили на острів, де милувались рожевою альтанкою. І сиділи у затінку старої верби, опустивши ноги в воду. Якщо чесно, в той день було спекотно і хотілось повністю покупатись, але такої змоги у парку немає... У мене тут виникла мрія: було б круто, якби цей ставок почистили і зробили невеликий пляж із заходом у воду. Ото була б радість для відпочиваючих)))

Finally, on my last visit, I discovered another remote pond. On the one shore there were tourists, a pirate schooner that carries adults and children, some ice cream stalls, noise...
As true introverts, my friends and I quickly escaped and landed on an island where we admired a pink gazebo. And we sat in the shade of an old willow, lowering their feet into the water. To be honest, it was hot that day and I wanted to swim completely, but there is no such opportunity in the park... I have a dream: it would be cool to clean this pond and make a small beach with a dip in the water. That would be a joy for vacationers)))

In the process of writing the article, I realized that I want to get there again! If I manage to do this, for example, in autumn and catch the golden colors of autumn, then you are the first people with whom I will share my impressions.

Thanks for your attention! I really hope that I will write more often in #saturdaymemories, the initiative by @olga.maslievich. And you join too. Memories are a mirror of dreams!

А нам час було йти... Адже “Софіївка” — це було місце для короткого відпочинку по дорозі з нашого рідного міста до моря на Півдні країни. Попереду нас ще чекали різні пригоди...

У процесі написання статті, я зрозуміла, що хочу потрапити туди ще раз! Щоб заповнити прогалини у своїх фото і порівняти, яким був парк у 2007 і 2022. Якщо вдасться це здійснити наприклад восени і впіймати золоті барви осені, то ви перші, з ким я поділюсь враженнями.

Дякую за увагу! Дуже сподіваюсь, що частіше писатиму у #saturdaymemories, ініціативу @olga.maslievich. І ви теж не спіть, приєднуйтесь. Спогади — це дзеркало мрій!